[Куплет 1]

Крихти скла у вікні

І я бьюсь головою

Каплі мертвої крові стікають рікою

Я вмиваюсь тою осінню, останнє тепло

Під пориви вітер смути підставляє чоло

Пишу не про інших, не про себе самого

Це все просто сива осінь, сум немає того

Осінь вишибає пам'ять на останніх словах

Я вмираю, як дитина, на осінніх руках

[Куплет 2]

Осінь дує вітрами

Вже шепоче і просить

Дуже хочеться плакать

Точно так як та осінь

Та приходить на землю

Кожен рік в той же час

І не просто до всіх, а до когось із нас

Осінь ллється дощами

На гроби всіх синів

А сини десь так близько

Плачуть разом усі

Вітер смути вириває їх останні серця

Вони плачуть, бо вже знають, що душа їх це я

[Куплет 3]

Осінь творить тумани в наші сірі дні

Як дешеві сигарети, я тікаю від них

Мої очі вилітають разом з осінню в путь

Залишаючи на пам'ять тільки сльози і суть

Осінь піде як від мене вже відходить дурман

І з початої пляшки я наповню стакан

Я забуду про тебе, і я вип'ю до дна

Ти пробач мене, осінь, ти сама вже не та